Ассоциация музеев области начала действовать

Співробітники музеїв повстали проти зневаги до таких поховань з боку комерційних структур. Адже там починають з'являтися кафе та інші розважальні заклади. Про танці на кістах — далі.

У часи міді й бронзи хвилі кочівників розбивалися об дніпровські пороги одна за одною. Вони залишили по собі безліч згадок про своє життя, і стільки ж - про смерть. Для археологів і ті й інші пам'ятки є однаково цінними.

Мирослав Жуковський з краєзнавчого музею міста Нікополь розповідає: Треба все ж таки пригадати, що Дніпропетровщина належить до тих територій, де формувалася найдавніша раса, яка відіграла прогресивну роль в історії людства. Вони приручили коня, створили кінську узду, створили колесо, а також транспортні вози та колісниці. Саме звідси почався рух по всьому євразійському степу.

Але комерційникам, звичайно, це невтямки. Кладовища у минулому — для них лише вільна для будівництва територія сьогодні. Парки з монументами на похованні, хоч і дуже старому - цілком припустимо, а ось розважальні заклади — вже трішки моторошно. Протоієрей Олександр дає свою оцінку: Будівництво питних закладів на кладовищах — ну це вже пряма наруга. Це танок на кришці домовини. Тим більше, будівництво туалету, вибачте, або ж кладовище — як місце прогулянки...

Директор обласного центру охорони історико-культурних цінностей підсумовує: Тут повинні працювати правоохоронні органи. І також ті структури, які повинні займатися напряму цими питаннями — санітарно-епідеміологічні служби. Якщо будівництва таки ведуться — не працюють ані ті, ані інші. Саме тому — свій жорсткий контроль впроваджує обласний центр охорони історичних цінностей. На території міста пильнувати будуть — за скверам на Пісаржевського, на Героїв Сталінграду і Севастопольським парком.

Це напівзабутий пантеон. Некрополь у повному сенсі. 150 років тому тисячі воїнів Кримської війни знайшли тут своє останнє пристанище. А сьогодні у Севастопольському парку про минуле кладовище ніщо не нагадує. Тут грають діти, а студенти читають книжки. У цій картині немає нічого блюзнірського. Адже врешті ті, хто гинув у різних війнах, заради цього мирй і спокою і пішли з життя.