Дніпропетровськ зможе наслідувати приклад Одеси щодо відновлення пам’ятника Катерині Другій, яка вважається засновницею міста, тільки після громадських обговорень. Про це заявив міський голова Дніпропетровська Іван Куліченко.
«Ви пам’ятаєте, як складно вирішувалося питання з пам’ятником Святій Катерині-великомучниці, котрий з’явився у місті Дніпропетровську на будівлі Єпархіального центру, тому я власну думку навіть оголошувати не хочу. Моє ставлення до історії — це моє ставлення, але рішення може бути прийняте тільки після громадських обговорень. Пройдуть громадські обговорення — скажу, як це буде», — зазначив Іван Куліченко.
За словами міського голови, одесити встановили скульптуру Катерини Другої, ухваливши відповідне рішення на громадських обговореннях, згідно з законодавством.
Офіційна історія міста розпочалась у 1776 році, коли російська імператриця Катерина II вирішила збудувати "Південну пальміру"- столицю Російської імперії порівнюючи Санкт Петербург -"Північна Пальміра". Планувалось побудувати вищий за папський собор Петра і Павла в Римі (Ватікан). Величезним планам не було дано збутися. Плани були забуті коли Катерина ІІ-га померла. Відповісти | З цитатою
Ось основні тези:
Історія міста Дніпропетровська пов’язана з історією краю, яка сягає в далеку давнину. У II тис. до РХ на дніпровських землях існувала Скитська держава (скити). У часи Київської Русі вже у ІХ стор. після РХ на Монастирський острів завертали княжі дружини для відпочинку. Академік Б.О.Рибаков вважав, що головне улицьке місто Пересічень, яке згадується в літописах, повинно було знаходитися на Дніпрі, південніше Києва. У зв'язку з цим, увагу дослідників привертають рештки великого слов'янського поселення, яке існувало в 800-1300 рр. на піщаних горбах Ігренського півострова, де Самара впадає у Дніпро. Знахідки свідчать про інтенсивні торговельні відносини як із Київською землею, так і з кочівниками - печенігами, вежі яких стояли поруч з улицькими житлами. Місто на Ігренському півострові було зруйноване татарами, та його мешканці відійшли вище за течією Самари, де відновили перевіз. Відповісти | З цитатою
Катерина II проводила політику, спрямовану на остаточну ліквідацію автономії України: у 1764 було скасовано гетьманство, у 1765 розформовано козацькі полки на Слобожанщині, у 1775 остаточно ліквідовано Запорізьку Січ, у 1782 у Гетьманщині ліквідовано полкову та сотенну адміністрацію і запроваджено поділ на З намісництва, у 1783 розформовані козацькі полки на Лівобережжі і юридичне запроваджено кріпосне право.
У 1785, видавши «Жалувану грамоту дворянству», Катерина II законодавче оформила права і привілеї російського дворянства і прирівняла до нього українську козацьку старшину, закріпивши за нею земельні володіння. Катерина II особисто віддавала накази про придушення антикріпосницьких виступів в Україні — Коліївщини у 1768 та Турбаївського повстання 1789–93.
У галузі культури правління Катерини II позначилося дальшою русифікацією України, У 1783 у Києво-Могилянській Академії було запроваджено російську мову викладання. Відповісти | З цитатою
Шановний NOS, цілком з вами згодний в тому, що історія - неоднозначна наука. Але ж для того її й вивчають, щоб робити висновки. Ми зараз розглядаємо проблему з української точку зору (принаймні, хотілося б так думати). І яка нам справа до того, якими міркуваннями виправдовувались дії Катерини? Січ теж не на пустому місці з'явилась, вірно? Значить, в ній теж була свого часу потреба. Вірмени, наприклад, досі пам'ятають геноцид з боку Туреччини і не шукають виправдання діям імперії. Бо від того постраждало населення їх Батьківщини. Подумайте. Відповісти | З цитатою
З.Ы.Ко всем: давайте в процессе обсуждения не переходить на личности и не оскорблять друг друга, мы же все (или почти все) взрослые образованые люди ! Відповісти | З цитатою