Олександр Вілкул: «Ми зберігаємо нашу козацьку спадщину і культуру»

«Упродовж багатовікової історії Церква благословляла воїнів на ратний подвиг. Часто священики першими йшли у бій і своїм прикладом вели за собою солдатів. Велика Вітчизняна війна не стала виключенням. Напередодні Дня Перемоги втішно бачити, як відроджується Свято-Троїцький Собор в Новомосковську. А разом з ним - відроджується і міцніє духовність нашої країни», - сказав Олександр Вілкул.

Зокрема триває реставрація унікального шедевру української архітектури - Свято-Троїцького собору в Новомосковську, яка почалась у 2010 році. Він входить до державного реєстру національної культурної спадщини України. Остання реставрація Собору, побудованого в середині 70-х років XVIII століття, була проведена в 1888 році.

Свято-троїцький собор, створений в стилі українського (козацького) бароко, - побудований із дерева без жодного цвяха. Образ Свято-Троїцького собору є провідним у відомому романі видатного класика української літератури ХХ століття Олеся Гончара «Собор».

Козацький собор є символом культурних цінностей українського народу, духовної єдності поколінь, непорушності народної пам'яті.

Це найбільш масштабна реконструкція пам'ятки архітектури в Україні. Її загальна вартість - близько 30 млн грн. Наразі вже реставровано три куполи та відкрито після реконструкції присоборну площу. Згідно з планом Свято-Троїцький Собор в Новомосковську буде повністю відновлений за 2 - 2,5 роки.

Довідково:

У 1773 році полковник Антон Головатий і старшини Війська Запорізького на своїй Раді вирішили побудувати трьохпрестольну церкву: головний престол - в ім'я Пресвятої Трійці; правий - в ім'я апостолів Петра і Павла; лівий - в ім'я трьох святителів Василя Великого, Григорія Богослова, Іоанна Златоуста. Грамота на споруду нової церкви була видана Київським митрополитом. Вибравши місце, запорожці купили декілька будинків, зламали їх, розібрали стару церкву. 2 червня 1775 року, за кілька днів до знищення Запорізької Січі, закладене місце під Свято-Троїцький Храм було освячено і почалося його будівництво.

Для будівництва церкви запорожці запросили майстра з Нових Водолаг Харківської губернії Акима Погребняка. На Раді «поважних батьків» Слободи він запропонував побудувати церкву з 9-тьма куполами і намалював її на дошці. Запорожці затвердили проект і доручили майстрові її будівництво. Будівництво було закінчено в 1778 році і 13 травня 1778 року собор було освячено.

Унікальність архітектурної ідеї полягає в розташуванні 9-ти веж-куполів. При огляді собору з будь-якої можливої ​​точки простору (без урахування можливість огляду з повітря) видимими залишаються лише 8 башт.

 Історія храму покладена в основу роману Олеся Гончара «Собор» (1969), забороненого в радянські роки.