Блог

Федоренко

ФОП, яка перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, продовжує здійснювати господарську діяльність і отримувати до

23.12.2025 11:11

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Дія Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464)поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є ФОПи, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).
Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пунктах 4 (крім ФОПів, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з тим, відповідно до п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).
Крім того, відповідно до абзацу сьомого п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для осіб:
осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами (абзац десятий п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464);
осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини (абзац дванадцятий п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, – на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
Водночас, частиною шостою ст. 4 Закону № 2464 визначено, що особи, зазначені, зокрема, у п.4. частини першої ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
На виконання вимог, зазначених п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 178 затверджено Порядок нарахування та сплати єдиного внеску за деякі категорії застрахованих осіб (далі – Порядок).
Згідно з п.п. 2 п. 1 Порядку передбачено, що Порядок визначає механізм сплати єдиного внеску, зокрема, за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини.
При цьому за осіб, зазначених у п.п. 2 п. 1 Порядку єдиний внесок нараховується на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період (п.п. 2 п. 2 Порядку).
Пунктом 3 Порядку визначено, що єдиний внесок нараховується у розмірі 22 відс. суми грошового забезпечення, допомоги або компенсації.
За осіб, зазначених у підпунктах 1 – 3 п. 1 Порядку, у тому числі в разі отримання декількох видів грошового забезпечення, допомоги або компенсації одночасно, єдиний внесок визначається в розмірі мінімального страхового внеску за кожну особу, встановленого законом.
Водночас згідно з п.п. 2 п. 4 Порядку визначено, що обчислення єдиного внеску за осіб, зазначених у підпунктах 2 – 4 п. 1 Порядку, здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі – Платники), які відповідно до зазначеного пункту визначені платниками єдиного внеску.
Платники подають до територіальних контролюючих органів звіти про нарахування та сплату єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з Пенсійним фондом України та Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п. 7 Порядку).
Отже, можна дійти висновку, що визначено окремий механізм для сплати єдиного внеску, зокрема, за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Також деталізовано платників єдиного внеску за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, їх обов’язки щодо нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску та подання відповідної звітності.
Враховуючи викладене, за умов, що фізична особа – підприємець перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та/або у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, і роботодавцем сплачується за таку особу єдиний внесок у розмірі не меншому від мінімального страхового внеску, то виконується умова, визначена в частині шостій ст. 4 Закону № 2464.
Тобто, з 01.10.2025 така фізична особа – підприємець звільняється від сплати єдиного внеску за себе саму, незалежно від наявності / відсутності доходу, обраної системи оподаткування та дати початку / дати кінця отримання допомоги.
Окремо повідомляти контролюючий орган щодо перебування у відпустці по догляду за дитиною Законом № 2464 не передбачено.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

З якої дати починається перебіг 1095-денного строку давності, після спливу якого податковий борг може бути визнаний безнадійним

23.12.2025 11:10

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ.
Грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов’язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Податкове зобов’язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим ПКУ та/або Митним кодексом України (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПКУ строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов’язку платника податків визначається календарною датою.
Пунктом 31.3 ст. 31 ПКУ визначено, що строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Отже, дата виникнення податкового боргу – це гранична дата, до якої включно платник має погасити своє податкове (або грошове) зобов’язання, і саме з цієї дати починається перебіг строку давності, встановлений ст. 102 ПКУ (1095 днів).

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Дохід у негрошовій формі, що передаються військовослужбовцю: яка ставка військового збору?

23.12.2025 11:08

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПКУ.
Відповідно до п. 16 прим.1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками військового збору є, зокрема, особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим.1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Об’єктом оподаткування військовим збором, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Пунктом 164.2 ст. 164 ПКУ визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, доходи у вигляді виграшів, призів (п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Ставка військового збору становить, зокрема:
для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, – 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);
для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань – 1,5 відс. з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до п.п. 1.7 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ) (п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників військового збору, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, здійснюються в порядку, встановленому розд. IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, за ставками, визначеними п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Таким чином, дохід у негрошовій формі, зокрема у вигляді передачі товарів (матеріальних цінностей), що передаються військовослужбовцю, оподатковується військовим збором за ставкою 5 відсотків.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Чи можуть голова правління, директор, генеральний директор або головний бухгалтер бути зареєстровані як ФОП?

23.12.2025 11:07

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності та обмеження на її здійснення визначені Конституцією України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (далі – Конституція) (зокрема статті 42,120), Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV (зі змінами та доповненнями) (ст. 50) та Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (зі змінами та доповненням) (ст. 25) тощо.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією, Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 755) та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 755.
Державна реєстрація та інші реєстраційні дії, відповідно до ст. 25 Закону № 755, проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили і тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) та рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до ст. 34 Закону № 755.
Контролюючі органи отримують відомості з ЄДР про державну реєстрацію та інші реєстраційні дії у порядку інформаційної взаємодії між ЄДР та інформаційними системами контролюючих органів для виконання покладених повноважень.
Взяття на облік фізичних осіб – підприємців у контролюючих органах, відповідно до ст. 65 Податкового кодексу України, здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з ЄДР, наданих державним реєстратором згідно з Законом № 755.
Питання державної реєстрації фізичних осіб – підприємців, зокрема, обмежень щодо реєстрації фізичною особою – підприємцем не належить до компетенції органів ДПС.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Чи здійснюється заокруглення обрахунку при визначенні розміру річної плати за ліцензії на право провадження відповідного виду го

23.12.2025 11:06

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до статей 50-53 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами) (далі – Закон № 3817) вартість річної плати за ліцензію на відповідний вид діяльності розраховується від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому здійснюється платіж.
Ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності надаються безстроково, а плата за них справляється щорічно (крім ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, плата за які справляється щоквартально рівними частинами).
Нормами Закону № 3817 не передбачено заокруглення обрахунку (копійок до цілої гривні) при визначенні розміру річної плати за ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Дії суб’єкта господарювання, який прийняв рішення про відмову застосування КОРО

23.12.2025 11:04

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Відповідно до п. 1 глави 3 розд. II Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 (зі змінами) (далі – Порядок), скасування реєстрації книги обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) на реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) здійснюється одночасно із скасуванням реєстрації РРО або за заявою суб’єкта господарювання.
Якщо суб’єкт господарювання прийняв рішення про відмову від використання КОРО, то йому необхідно подати заяву про скасування реєстрації книги обліку розрахункових операцій за формою 2-КОРО (додаток 4 до Порядку, (ідентифікатор J/F1314804)) для кожної КОРО, які зареєстровані на РРО.
Після скасування всіх КОРО на РРО такому суб’єкту господарювання потрібно подати заяву про реєстрацію реєстратора розрахункових операцій з позначкою «Перереєстрація у зв’язку із» для отримання нового реєстраційного посвідчення РРО за формою 3-РРО (ідентифікатор J/F 1413405).

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Коли в Електронному кабінеті в меню «Стан розрахунків з бюджетом» відображаються реквізити для сплати військового збору?

23.12.2025 11:04

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області Своєчасне доведення платникам податків реквізитів рахунків для сплати податків, зборів та платежів, відкритих Державною казначейською службою України, відбувається шляхом їх розміщення на офіційному вебпорталі відповідного територіального органу ДПС або на вебпорталі ДПС за посиланням: Головна/Рахунки для сплати платежів (https://tax.gov.ua/rahunki-dlya-splati-platejiv/), в Центрах обслуговування платників податків.
Одночасно, платники можуть дізнатися реквізити рахунків для сплати податків, зборів (включаючи такі реквізити як бюджетний рахунок, код ЄДРПОУ та назва отримування коштів тощо) за допомогою меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини Електронного кабінету, cформованого на підставі даних інтегрованих карток платників податків (далі – ІКП).
ІКП відкривається за принципом першої події, яка настала раніше:
нарахування сум платежів, самостійно визначених платником (за фактом надходження податкових декларацій, розрахунків, уточнюючих розрахунків);
нарахування сум платежів, визначених органом ДПС, у тому числі за результатами контрольно-перевірочної роботи (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», рішення про застосування штрафних санкцій, пені з єдиного внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску);
сплата платежів за фактом отримання інформації Казначейства про надходження сум платежів податків, зборів, єдиного внеску;
включення платника до реєстру платників відповідного податку, які ведуться податковими органами.
Тобто, у разі настання першої події, такої як:
нарахування сум платежів (наприклад, за даними «Податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця» для фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку третьої групи; авансові внески згідно з переліком платників, які включені до Реєстру платників єдиного податку, для фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої, другої та четвертої групи). Факт нарахування податкового зобов’язання по єдиному податку та військовому збору, ініціює відкриття відповідних ІКП для цих видів платежів та відображає нарахування;
сплати податку / збору (наприклад, єдиного податку чи військового збору) до терміну його сплати, але по яких вже існують реквізити Казначейства, факт надходження коштів на відповідний рахунок ініціює відкриття ІКП для цих платежів.
При цьому, як тільки відкрилася ІКП по платежу/збору, зокрема, по військовому збору, – інформація з неї автоматично стає доступною в меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини Електронного кабінету, в тому числі інформація про реквізити рахунків зі сплати податків і зборів.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Чи має право ФОП – платник єдиного податку третьої групи здійснювати ЗЕД, зокрема, з надання польському підприємцю послуги з орг

23.12.2025 11:02

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (зі змінами та доповненням) (далі – Закон № 959) зовнішньоекономічна діяльність – це, зокрема, діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці (частина друга ст. 5 Закону № 959).
Відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами Національного банку України (далі – НБУ), прийнятими відповідно до Закону № 2473.
Принципи валютного регулювання, які викладені у ст. 2 Закону № 2473, передбачають, зокрема, право фізичних та юридичних осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.
Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається НБУ (частина четверта ст. 5 Закону № 2473).
Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розд. XIV Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.
При цьому, у разі надання послуг, зокрема, за договорами транспортного експедирування доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 ПКУ).
Статтею 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.
Тобто, за посередницькі послуги експедитор отримує винагороду від клієнта, яка і є його доходом.
При цьому, кошти, які одержуються ФОП від клієнта для виконання або організації виконання визначених договором послуг, вважаються транзитними і право власності на такі кошти до ФОП не переходить.
Водночас дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 ПКУ).
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).
Таким чином, для фізичної особи – підприємця усі вартісні показники, що включаються до доходу, відображаються у національній валюті України.
Показники, виражені в іноземній валюті, перераховуються у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на дату їх отримання.
Враховуючи вищевикладене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, зокрема, з надання польському підприємцю послуги з організації відправлення товару з території України, за умови дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців, кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів і матеріалів, що стосуються окремої справи.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Чи потрібно платнику податків, який реорганізується змінювати реєстрацію платника податку на додану вартість?

23.12.2025 11:01

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Порядок реєстрації, перереєстрації та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість (ПДВ) регулюється статтями 183 – 184 Податкового кодексу України та регламентується розділами ІІІ – V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (зі змінами) (далі – Положення № 1130).
Згідно із Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків» з 2014 року відмінено свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ та забезпечено право платників ПДВ отримати витяг із реєстру платників ПДВ.
Абзацом другим пункту 183.15 статті 183 Кодексу визначено, що у разі перетворення юридичної особи – платника податку або зміни даних про платника податку, які стосуються податкового номера та/або найменування (прізвища, імені та по батькові) платника податку і не пов’язані з ліквідацією або реорганізацією платника податку, а також встановлення розбіжностей чи помилок у записах реєстру платників податку проводиться перереєстрація платника податку.
Перереєстрація платника податку здійснюється з дотриманням правил та у строки, визначені статтею 183 Кодексу для реєстрації платників податку, шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників податку (абзац третій пункту 183.15 статті 183 Кодексу).
Для перереєстрації платник податку подає відповідно до пункту 183.7 статті 183 Кодексу заяву протягом 10 робочих днів, що настають за днем, коли змінилися дані про платника податку або виникли інші підстави для перереєстрації (абзац четвертий пункту 183.15 статті 183 Кодексу).
При цьому згідно з підпунктом 4.2 пункту 4 Положення № 1130 у разі перереєстрації дата реєстрації платником ПДВ не змінюється.
У разі якщо особа, утворена шляхом перетворення, не подала у встановлений строк заяви для перереєстрації, її реєстрація платником податку анулюється відповідно до статті 184 Кодексу (абзац шостий пункту 183.15 статті 183 Кодексу).
Враховуючи зазначене, незалежно від дати державної реєстрації особи, утвореної шляхом перетворення, у разі якщо така особа бажає здійснити перереєстрацію, вона протягом 10 робочих днів, що настають за датою завершення перетворення, подає до контролюючого органу реєстраційну заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ з позначкою «Перереєстрація» (додаток 1 до Положення № 1130). У разі перереєстрації дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, індивідуальний податковий номер платника ПДВ залишається незмінним.
У разі якщо особа, утворена шляхом перетворення, не бажає проходити перереєстрацію відповідно до пункту 183.15 статті 183 Кодексу, а бажає зареєструватися платником ПДВ як новоутворена особа (із новими датою реєстрації та індивідуальним податковим номером платника ПДВ), такою особою можуть бути подані дві заяви: заява за формою № 3-ПДВ про анулювання реєстрації платником ПДВ особи, припиненої шляхом перетворення (у зв’язку з припиненням) (додаток 3 до Положення № 1130), та заява за формою № 1-ПДВ про реєстрацію платником ПДВ новоутвореної особи (додаток 1 до Положення № 1130).

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Податкова знижка: договір – один з основних документів, який підтверджує понесені витрати у вигляді суми коштів, сплачених за на

23.12.2025 11:00

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що право платника податку на доходи фізичних осіб (далі – податок) на податкову знижку у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року, підстави для її нарахування, перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, обмеження права на її нарахування визначені ст. 166 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Відповідно до п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПКУ платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір’ю, батьком-вихователем, матір’ю-вихователькою.
Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розд. IV ПКУ вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені (п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
Підпунктом 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПКУ визначено, що копії зазначених у п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з річною податковою декларацією про майновий стан і доходи (далі – Декларація), а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ.
У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в Декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.
Для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до ПКУ та міститься в інформаційних базах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (п.п. 166.2.3 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права регулює Закон України від 05 вересня 2017 року № 2145-VІІІ «Про освіту» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2145).
Крім того, спеціальними законами, які визначають правові, організаційні, фінансові засади, а також структуру та типи закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти є: Закон України від 22 червня 2000 року № 1841-III «Про позашкільну освіту» (із змінами та доповненнями), Закон України від 06 червня 2024 року № 3788-IX «Про дошкільну освіту» із змінами та доповненнями, Закон України від 16 січня 2020 року № 463-IX «Про повну загальну середню освіту» (із змінами та доповненнями).
Згідно з п. 6 ст. 79 Закону № 2145 встановлено, що розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором.
Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату.
Враховуючи викладене, з метою використання права на податкову знижку у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року платник податку може включити фактично здійснені ним витрати у вигляді суми коштів, сплачених на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, підтверджені відповідними документами, зокрема, копією договору, що ідентифікує заклад освіти – надавача послуг і здобувача освіти – отримувача послуг (його законного представника) та/або юридичну чи фізичну особу, яка здійснює оплату.
При цьому в договорі про навчання повинно бути зазначено прізвище, ім’я та по батькові особи, яка буде безпосередньо навчатися (дитини).
Нагадуємо, що за витратами 2024 року, з метою отримання податкової знижки, податкова декларація про майновий стан і доходи подається по 31 грудня 2025 року (включно).
Акцентуємо увагу, якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься (п.п. 166.4.3 п. 166.4 ст. 166 ПКУ).

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Усього 16416. Попередня cторінка | Сторінка 53 з 1642 | Наступна сторінка

Мій gorod.dp.ua:

Вхід на gorod.dp.ua