У Дніпрі проводять перші курси з підготовки наставників для дітей-сиріт

9 листопада у Дніпрі розпочалися перші курси з підготовки наставників для дітей, які проживають у закладах для сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Протягом чотирьох днів дев’ятьох охочих стати наставниками знайомитимуть з поведінкою дітей, особливостями спілкування з ними, функціями наставника тощо. Наставництво – це допомога дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, у формуванні навичок, необхідних для адаптації до самостійного дорослого життя. Через особисту взаємодію наставники допомагають дітям у навчанні та всебічному розвитку, сприяють їхній соціалізації та профорієнтації. Наставник – це старший товариш, друг і порадник.

«Це дуже важливий соціальний проект для нашого міста. Після завершення тренінгу учасники отримають сертифікати і зможуть бути друзями для тих дітей, які виховуються у наших закладах соціального захисту: центрах соціально-психологічної реабілітації для дітей та дитячому центрі «Довіра». Ми сподіваємося, що такі тренінги будуть регулярними, щоб кожна дитина, яка цього потребує, мала наставника», – розповіла начальник управління-служби у справах дітей департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради Ганна Довготько.

Голова Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Максимум» Максим Нудьга зазначив: для дитини важливо розуміти, що наставник проводить з нею час за власним бажанням, не отримуючи за це платні.

«Ми навчатимемо майбутніх наставників, як спілкуватися з дитиною, враховуючи ті травми, що вона пережила, які повинні бути межі у спілкуванні, щоб наставництво було ефективним та корисним. Найголовніше – наставник повинен стати дорослим другом для дитини, він має бути стабільно у її житті. Дитина повинна розуміти, що поруч із нею завжди є надійна опора – наставник», – додав Максим Нудьга.

Андрію 23 роки і вже рік він наставник для 15-річного Івана. Каже, що до наставництва його підштовхнув життєвий шлях однокласника.

«У моєму класі навчалися хлопці з дитячого будинку. Вже після закінчення школи одного з них я зустрів. Виявилося, що у свої 20 років він жив на вулиці. Після цього я зрозумів, що потрібно допомагати дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах. Іван, для якого я став наставником, вже випускник дитячого будинку. Мені важко сказати, наскільки я змінив його життя. Але я бачу, що коли разом проводимо час, ходимо у кіно, гуляємо – йому це дуже подобається. Сьогоднішній тренінг – це додаткова можливість отримати нові знання та навички у наставництві», – розповів Андрій.