Козак-характерник та загублене золото: як відновлюють різдвяні традиції на Дніпропетровщині

Шанували Різдво, ходили до церкви та готували кутю. Мешканка села на Дніпропетровщині відновлює давні козацькі традиції святкування Різдва та знайомить земляків із легендами про свого односельця, відомого характерника Микиту Коржа.

Журналісти "5 каналу" побували в історичній садибі і дізналися, як козаки відзначали Різдво.

Тут, за 70 кілометрів від Запорозької Січі біля річки Суха Сура, був зимівник козака-характерника Микити Коржа. Саме таке прізвище мають більшість мешканців села Сурсько-Михайлівка. Вони доглядають за могилою легендарного предка, а нещодавно відкрили музей.

Пам'ять про легендарного козака старанно береже мешканка Сурсько-Михайлівки Наталія Семенова. На подвір'ї гостей зустрічає піснею.

І запрошує до імпровізованого музею, присвяченого козакові Микиті Коржу. Його вважали характерником, який мав надлюдські здібності та знався на цілющих травах. Дожив до 104 років. Був набожним. Різдво у козаків було одним із найшанованіших свят.

"Іще на перше січня старалися вибрати собі кошового козаки, бути на майдані. А тоді вже роз’їжджалися по домівках і для них це було велике свято відпочити. Набратися сили, набратися божої енергії, саме не першого січня був новий рік, а від народження Христа святкувався в козаків новий рік", – говорить Наталія Семенова, ініціаторка створення народного музею Микити Коржа.

На Святвечір зазвичай готували пісні страви і багату кутю із пшениці. До звареного зерня додавали мак, мед та сушені фрукти. Нею частували гостей, а на ніч залишали на столі для душ померлих родичів.

"Залишали на ніч на столі, тому що говорили, що прийдуть наші предки і наситяться ароматом. Обов'язково була молитва, було прощення, було покаяння, надіялися очистити свою душу, примиритися", – каже Наталія Семенова, ініціаторка створення народного музею Микити Коржа.

На Різдво йшли до церкви, тільки потім сідали за стіл. За пияцтво на Січі карали. А от лікувалися настоянками. Микиту Коржа знали як винахідника "цілющої калганівки".

"Він її так і не продавав. Для себе може робив. А взагалі калган – це корінь, росте в Криму тільки. Привозили з Криму і тоді робили калганівку. Мед, калган, цей корінь. Ну ще додавали лікувальні трави", – розповідає Наталія Семенова, ініціаторка створення народного музею Микити Коржа.

За легендою, Микита Корж вивіз скарб із Січі. Однак досі не знайшли місце, де він схований.

"До нас приїжджають екстрасенси, приїжджають шукачі, у нас літають, в нас риють, люди цікавляться вже у всьому світі", – говорить Наталія Семенова, ініціаторка створення народного музею Микити Коржа.

Саме через історію про сховане золото могилу козака протягом століть кілька разів руйнували. Нині він перепохований поряд зі старим козацьким цвинтарем.