Археологи Дніпра розповіли про таємниці поховання свійських тварин нашими предками

Історія сучасних цвинтарів свійських тварин, виявляється, почалася в далекій старовині.

Багато століть тому наші предки теж ховали своїх домашніх тварин з усіма почестями.

Причому собаками та кішками справа не обмежувалася. Хоча саме собаки у стародавніх похованнях тварин зустрічаються найчастіше археологам!

А ось слідом за ними за частотою виявлених стародавніх поховань ідуть... вівці, кози, свині.

У чому особливості та секрети таких поховань, розповіли археологи Дніпропетровського Національного історичного музею імені Яворницького:

«Собака - перший друг людини з Царства тварин. Він - незмінний супутник людини на полюванні. Вірний охоронець як людини, так і її майна. Разом з тим пес - невід'ємна складова міфів, перших вірувань, легенд і переказів. 

Логічно, що рештки собак, їх статуетки, зображення є частими знахідками на пам'ятках археології.

Музейна архелогиня, Анна Юрченко, часто згадує своє здивування, коли на практиці після першого курсу дізналась, що серед тваринних жертвоприношень на першому місці саме собаки, а вже потім вівці та кози, свинки і інші тварини. Принаймні для досліджень Більська станом на 2006 рік.

Розкажемо вам сьогодні про дві знахідки скелетів собак, котрі трапилися нашим археологам.

Китайгород, дослідження козацького сотенного містечка, 2006 р. У одному з квадратів, котрий потім був потрактований як сміттєва яма, знайдено кістяк собаки, під черепом якої знаходився фрагмент вінчика з плечиками горщика. 

Очевидно, що фрагмент посудини не має жодного відношення до тваринки. Але фантазія малює нам історію про улюбленого песика козацької родини, якого поховали з усіма почестями.

І друга знахідка, зовсім свіжа, минулорічна. В крайньому східному квадраті розкопу гончарного центру в балці Канцерці на вимостці із фрагментів посуду на глиняній заливці лежав кістяк собаки. Його збереженість гірша, ніж у пса з Китайгорода. Але і між ними 1000 років. Зараз кістки з Канцерки чекають на дослідження палеозоологів, а авторка досліджень шукає аналогії.

І всі разом ми знаємо, що на нас чекає багато відкриттів, котрі ми здійснимо завдяки ЗСУ!

З вірою в перемогу і силу науки, щиро ваші музейні археологи та археологині!».

Фото – Дніпропетровський історичний музей імені Яворницького.