Жителям Дніпра розкрили секрети торгівлі радянських часів у нашому місті

Цікаву та пізнавальну лекцію провели у КП «Музей спротиву Голодомору».

Вона була присвячена організації, що працювала і в нашому місті, Торгсину.

Наша довідка. Торгсин - державна організація в СРСР, що займалася обслуговуванням гостей з-за кордону і радянських громадян, які мають «валютні цінності», які вони могли обміняти на харчові продукти та інші споживчі товари. Створено у липні 1930 року, ліквідовано у січні 1936 року.

І в той час, і зараз породжений НЕПом Торгсін викликав вкрай суперечливі думки. Особливо в Україні та нашому регіоні, де у 1932-33 роках мільйони людей помирали від Голодомору.

А в цей час прилавки Торгсіна ломилися від достатку товарів та їжі, які можна було купити лише за валюту.

Докладніше про це розповіли у дніпровському Музеї спротиву Голодомору: :

«Дніпропетровський "Торгсин" в особах.

Вчора в.о. директора Музею, доктор філософії Олександр Сухомлин прочитав лекцію про Торгсин - один із невід'ємних символів епохи Голодомору

Минула лекція цього циклу, нагадаємо, була присвячена повсякденню співробітників "валютного фронту" радянської держави, натомість вчора йшлося про конкретних осіб - керівників магазинів м. Дніпропетровського 1933–1934 рр., а також керівників дніпропетровського відділення, згодом облконтори "Торгсин" (1931–1935), біографії яких вдалося дослідити.

"Кампанійський" характер розгортання Торгсину у нашому краї, пік якого припав на 1933 рік (коли навесні-влітку кількість магазинів досягла 27, а вже восени скоротилася до 19 через ослаблення "золотого потоку" від голодуючих) яскраво відбився у кадровій політиці. Шерег завмагів, які прийшли на ці посади навесні 1933-го, хоча й мали керівний досвід, але до того не працювали у сфері торгівлі. Партійно-класовий підхід призначення керівників магазинів обумовив появу на цих посадах колишніх робітників з нижчою освітою, які мали у послужному списку службу в Червоній армії та міліції. Але всі вони були членами партії. А дехто був причетний до хлібозаготівель 1922 року. Звісно, за такого підбору організувати у Торгсині широко деклароване "культурне обслуговування на високому рівні" не вдалося, а чимало завмагів і співробітників були "вичищені" з партії у 1933 і 1934 роках з формулюванням "політично неграмотний".

З грона керівників (директорів, керуючих, в.о.керуючих, заст.керуючих) Дніпропетровської обласної контори "Торгсин" лише один, завПЕС (завідувач планово-економічним сектором, у руках якого знаходилися як розверстування планів "золотозаготівлі", так і розподіл продуктових пайків співробітникам - основної мотивації працювати у Торгсині) А. Дашевський мав незакінчену профільну вищу освіту (економіст). Натомість інші, директори контори 1931–1935 рр., службовці і селяни за походженням – С. Безбородний, М. Красноштейн, С. Цукерник, Г. Голубенко, А. Фоменко – мали освіту не вище середньої.

Тема вчорашньої лекції, сформульована як "Дніпропетровський Торгсин в особах. По обидва боки прилавку" мала на меті показати ще й тих, хто купував у Торгсині у нашому місті в часи Голодомору, у 1932–1933 рр. Йшлося про трьох клієнтів Торгсину – диригента І. Б. Мар'яскіна, службовця банку (в минулому власника цегельних заводів) І. Є. Моцкіна та лікаря М. Щоголева. Спогади про останнього залишила його племінниця, Кіра Гаєвська. Перелічені були відомими людьми у міжвоєнному Дніпропетровську, мали солідні посади (з зарплатами і продовольчими пайками), але восени 1932 – у 1933 роках змушені були користуватися послугами Торгсину! У випадку М. Щоголева йдеться про здачу сімейних ювелірних прикрас для купівлі борошна, щоб прохарчуватися, а І. Б. Мар'яскін та І. Є. Моцкін отримували валютні перекази та здавали іноземну валюту.

Відвідувачі мали можливість почути живий голос свідка Голодомору у нашому місті – Кіри Гаєвської (1912–2006) – в аудіозаписі інтерв'ю 2005 р., яке провів Микола Чабан, лектор нашого Музею. Дякуємо Миколі Петровичу за надане для цієї лекції цінне аудіоджерело!

Приємно, що лекція знайшла відгук у відвідувачів. Наші гості жваво обговорювали, де ж міг розташовуватися один із універмагів Торгсину в районі вул. В. Чапленка, а пані Ірина Галай поділилася родинними спогадами про те, як її дід і бабуся здавали у 1933-му срібні ложечки до універмагу Торгсину №1-2, який розташовувався на місці сучасного ТЦ "Пасаж".

Варто ще раз наголосити, що міста у 1932–1933 роках не були абсолютно виключені з перебігу трагедії Голодомору. І діяльність Торгсину (як і факти щодо стану продовольчого забезпечення міста, голодних смертей на вулицях) це яскраво підтверджує.

І наостанок висловлюємо вдячність Державному архіву Дніпропетровської області та Центральному державному архіву вищих органів влади та управління за сприяння в опрацюванні архівних джерел з даної теми».

Фото – Музей спротиву Голодомору та Ірина Галай