«Лелеку останнього з'їли в селі…»

У Дніпровському КП «Музей спротиву Голодомору» розповіли дивовижні факти про те, як страшний період голоду відображали у… поезії нашого краю.

Рідкісні факти зібрав відомий історик, письменник, журналіст, краєзнавець Микола Петрович Чабан. Він і прочитав лекцію у «Музеї спротиву Голодомору», де про це розповіли таке:

«"Лелеку останнього з'їли в селі...
О пам'ять полинна, о пам'ять полинна..." (О. Завгородній)

Тема Голодомору у творчості поетів Дніпропетровщини.

Лектор нашого Музею, Микола Петрович Чабан, прочитав лекцію про відображення трагедії Голодомору у поезії нашого краю.

Понад 15 майстрів слова різних поколінь присвятили - хто кілька рядків, а хто десятки віршів, віршовані п'єси - геноциду українського народу 1932-1933 років.

Михайло Пронченко і Григорій Чапля, Олександр Зайвий і Олесь Загородній, Наталка Нікуліна і Юрій Кібець, Федір Клименко і Григорій Бідняк, Гаврило Прокопенко і Михайло Чхан, і наша сучасниця, Леся Степовичка - це ще не повний перелік тих, хто писав про трагедію українського народу поетичним словом. Більшість поетів або були свідками Голодомору, або спиралися на родинні спогади.

Поезії репресованого радянським режимом і страченого нацистами М. Пронченка повернулися на його Батьківщину через австралійську діаспору, натомість вірш Г. Прокопенка "Материнські руки" було прочитано по радіо у 1960-ті. Інші твори писалися "в стіл" у радянські часи, а дехто звернувся до теми Голодомору вже у 1990-ті - 2000-і рр. - Г. Бідняк і Ф. Клименко.

Поетичні твори про Голодомор відзначаються різноманіттям використання художніх засобів, напруженістю та експресією (як чотиривірш О. Завгороднього), інші, навпаки, є ніби розмовою автора наодинці з собою.

Тема лекції є широкою, і до її вичерпання ще далеко. Звісно, вірші, присвячені трагедії, читати непросто. Насамперед, це емоційно важко. Але відображення Голодомору у мистецтві, зокрема, поезії – важливе».

Фото – Музей спротиву Голодомору