Доля воїна 128-ї Дніпровської бригади «Дике поле» Віталія робила неймовірні повороти.
Він став на захист України на початку повномасштабної війни. На той момент потік бажаючих дати відсіч агресорам був такий величезний, що у 128-й бригаді ТРО залишалася вільною єдина посада – солдата-кухаря.
Нині Віталій заслужено командує ротою.
Про його долю у 128 бригаді розповіли:
«Коли він прийшов добровольцем у 128 бригаду ТрО, у батальйоні залишалась лише вільна посада солдата-кухаря.
Віталій погодився, щоб не чекати формування наступного батальйону. І виявився неймовірним кухарем.
З обмеженого військового раціону він постійно виходив за рамки класичного трикутника «борщ–каша–м’ясо». Його побратими досі згадують фірмовий «лимончелло» з води, лимонів, меду та льоду, який рятував після виснажливих робіт на окопах чи після бойових виходів.
Довго залишатися на кухні він не хотів і за два місяці попросився у бойовий підрозділ – прохання задовольнили. Віталій воював на Донеччині, брав участь у контрнаступі. Під час одного із завдань наступив на протипіхотну міну – втратив половину стопи.
Знадобився рік лікування і болісних тренувань, щоб стати на ноги. Але Віталій вирішив не зупинятися, а стати офіцером:
“Чесно кажучи, під час лікування я чекав дзвінка від командира. Що у нас уже є таке потужне поповнення, що я можу залишитися вдома. Але дзвінка не було. Тому я зрозумів – не час повертатися з війни”.
Тепер він – командир роти 128 бригади «Дике поле», яка постійно бере участь у запеклих боях на Запорізькому напрямку. Він усюди поруч зі своїми воїнами. Недавно п’ять годин провів під скидами з дронів і довго викопувався з-під завалів.
“Нога у мене – молодець. На 100% виконує все, що від неї лишилося. Але вона мене носить – і саме на ній я вибрався з-під завалів і дійшов на нову позицію”, – жартує Віталій.
Коротке лікування – і знову до роти.
“Найбільшим щастям було побачити дітей і дружину, поки лікувався. Я знову чекав, що скажуть: можна видихнути, їхати додому. Але цього не було. Тому я повернувся до виконання обов’язків командира”.
Його родина – дружина, син і донька, які приїздили на період лікування, повернулись у Дніпро. Діти мають купу відео і фото, де батько сміється й жартує навіть під час бойових виходів. Та водночас вони добре знають: війна – зовсім не весела річ.
Свій черговий День народження Віталій зустрів на фронті – у колі воїнів, для яких він сам став прикладом. Бо у кого ще є командир з половиною стопи, який йде разом з усіма виконувати бойове завдання».
Фото 128 бригади
![]() |
Gorod`ській дозор |
![]() |
Фоторепортажі та галереї |
![]() |
Відео |
![]() |
Інтерв`ю |
![]() |
Блоги |
Новини компаній | |
Повідомити новину! | |
![]() |
Погода |
![]() |
Архів новин |