Як у Дніпропетровську 90 років тому проводили колгоспні Спартакіади

У 1920-30-х роках радянський режим приділяв значну увагу розвитку спорту у сільських регіонах.

Хоча перші спортивні осередки на селі в Україні з’явились значно раніше Жовтневого перевороту. Ще на початку ХХ-го сторіччя спортивно-гімнастичні гуртки активно створювалися у селах західних регіонів нашої країни.

А у другій половині 1920-х років спортивні секції, гуртки та товариства почали активно розвиватися у Одеському, Подільському та Придніпровському регіонах.

З 1933 року у Дніпропетровську почали проводити колгоспно-радгоспні Спартакіади. Наймасовішою з них стала Спартакіада 1936 року, на яку з’їхались представники 33-х (!) областей з різних республік СРСР.

Історичними відомостями з цього масового заходу у групі «Історія розвитку спорту. Катеринослав-Дніпропетровськ» поділився Ігор Семейніков:

«Дніпропетровська обласна колгоспна спартакіада продемонструвала підйом спортивної роботи у колгоспах.

До 24 вересня 1936 року до Дніпропетровська з'їхалися колгоспні команди від 33 областей, країв та республік радянського союзу (Джерело: автори-фото Інсаров (Союзфото), журнал «Физкультура и спорт» №19 00.10.1936 рік).

Колону фізкультурників Андріївського району оформлено на тему «За 7-8 мільярдів пудів зерна» (Джерело: автори-фото В. Хащенко (Союзфото), журнал «Физкультура и спорт» №19 00.10.1936 рік).

Яскравим, життєрадісним парадом спортсменів відкрилася спартакіада.

На знімках – різні моменти параду. (Джерело: автори-фото Пенсон та Мульман (Союзфото), журнал «Физкультура и спорт» №19 00.10.1936 рік).

Комбінована шведська естафета на 1500 м. На знімку – передача естафети на етапі у команді далекосхідного краю. (Джерело: автори-фото О. Кржижановський, журнал «Физкультура и спорт» №19 00.10.1936 рік).

А ось що про розвиток сільського спорту у той час у своїй монографії «РОЗВИТОК СПОРТУ В УМОВАХ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД» пише Володимир Приходько:

«На початку 1930-х рр. сільський спорт набуває популярності в Придніпров’ї. У цей же період в багатьох областях України були започатковані перші сільські змагання. Так, у 1933 р. була проведена колгоспно-радгоспна спартакіада на Дніпропетровщині.

А у вересні 1936 р. в м. Києві стартувала перша колгоспна спартакіада України. Між тим, як вказують науковці, звертаючись до історії розвитку сільського спорту за часів СРСР, недостатньо обмежуватись констатацією подібних фактів. Вкрай важливо розкривати глибинні причини того, чому радянська влада приділяла увагу в Україні спорту на селі.

Засобами фізичної культури поступово формувалася нова система цінностей людини, у якій індивід мав підпорядковуватися колективу, що відбилося в ідеї масовості, як загалом ключової засади радянської культури. Індивідуальні змагання в ті роки всіляко обмежувалися, адже прагнення до рекордів вважалося виділенням із загальної маси. Більшовицьке керівництво не визнавало спорт за найкращий засіб проведення дозвілля, оскільки він, нібито, де політизував робітництво, відволікав від проблем класової боротьби... Тогочасний колективізм у фізичній культурі перетворився на один із засобів пролетаризації суспільства.

Саме тому спеціально організована рухова активність населення зосереджувалася, головним чином, на ігрових видах спорту - футболі, гандболі, меншою мірою - волейболі та баскетболі. Тобто в тих, де домінувала група, колектив, а не індивід, індивідуальність. Особливістю тих років стала певна «синусоїдальність» у розвитку тих чи інших видів: на певному етапі вони популярні, незабаром про них забувають, щоб за кілька років знову підвищити рівень їхньої популярності.

Це пояснюється тим, що спеціально організована рухова активність людей в УРСР ще не інституціалізувалася про що свідчила відсутність відповідних організаційних структур певних видів спорту, які розвивалися лише завдяки ініціативі зацікавлених людей, оскільки влада ще не поширила глибоко свій вплив на спорт. При цьому історичні джерела зафіксували наявність розвитку фізкультурного руху в довоєнні роки переважно в містах, тоді як сільські колективи існували спорадично, переважно на час проведення чергового заходу в рамках так званої «шефської роботи на селі». Радянська влада надавала їй великого значення як такій, що сприяла налагодженню активних взаємин між робітниками та селянами. Причому, перші мали здійснювати «колективізацію» селянства, прививати йому класові моральні цінності, змінювати світоглядні орієнтири у потрібному владі напрямі. Відтак, рухова активність стала знаряддям насадження комуністичної ідеології в сільській місцевості, оскільки її функціональне значення в суспільстві визначалося не внутрішніми детермінантами, притаманними соціуму, а органами влади.

Як результат таких зусиль наприкінці 1920-впродовж 1930 рр. окреслюється сутність радянської фізичної культури, якою її хоче бачити влада. Вона базується на постановах і ухвалах партії, а не на внутрішніх спонуках ініціаторів фізкультурного руху, не на рекордах кращих, але на колективній участі у спортивній роботі. Фізкультурники виховуються не для того, щоб, умовно кажучи, гарно піднімати гирі чи грати в скраклі, а для виконання і перевиконання економічних завдань, що їх визначає більшовицька партія. Як ніколи раніше, фізична культура і спорт слугують елементом соціалізації та згуртування людей, притуплення соціальних протиріч, створюючи єдність - реальну чи уявну, але з надзвичайно важливими політичними наслідками. Фізична культура перетворюється на засіб втягнення мас до громадської та політичної активності, на школу розвитку пролетарської свідомості. Від цього часу ідеологічна складова стає невід’ємною рисою організованої рухової активності в СРСР…».

Ілюстрації зі сторінки групи «Історія розвитку спорту. Катеринослав-Дніпропетровськ»