Герой бригады «Дикое поле» сбивал вражеские дроны из автомата

Оператор БПЛА Александр – один из опытнейших бойцов 128-й Днепровской бригады «Дикое поле».

Он прошел Бахмут, Клещеевку, «Нью-Йорк» и Курскую операцию. Сейчас он – оператор беспилотников. А еще недавно сам успешно сбивал вражеские дроны из автомата.

О судьбе воина в 128 бригаде рассказали:

«Повномасштабне вторгнення Олександр зустрів у лавах Збройних Сил України — у 116-й бригаді.

Він покинув власне СТО в Кременчуці й пішов до армії, бо розумів: повномасштабна війна — неминуча, і зустріти її треба не лише зі зброєю, а й із розумінням, як її застосовувати.

«У нас Крим відібрали, Донбас — окупували. Я ні на мить не вірив, що росія на цьому зупиниться».

Він пройшов Бахмут, Кліщіївку, «Н’ю-Йорк», а згодом поїхав навчатися на оператора БПЛА. Бої за Мар’їнку вже бачив як пілот Mavic і Autel. Далі — FPV-дрони та участь у Курській операції.

Тепер Олександр служить у 128 окрема важка механізована бригада "Дике Поле" на Запорізькому напрямку й полює за ворожими дронами. Одне з найпам’ятніших «полювань» сталося не за пультом, а з автоматом у руках. Під час ротації екіпажів машина з побратимами лише рушила, коли він почув характерний гул FPV-дрона.

«По звуку було чутно, що дрон добряче навантажений. Якби влучив навіть поруч — було б непереливки. Наші ще були в прямій видимості, тож я взяв автомат і, щойно він з’явився у полі зору, відкрив вогонь. Десятидюймовий FPV ніс “морквину” — заряд від ручного гранатомета. Якщо такий влучить у звичайний позашляховик, шансів на виживання небагато. На щастя, вдалося підбити — дрон упав неподалік і не вибухнув».

Для Олександра це не перший збитий дрон з автомата. Досвід, здобутий на Курщині, допоміг виробити точність і реакцію. Він каже, що вполювати дрон за пультом часто навіть складніше — противник розуміє, що за ним стежать, і починає маневрувати. Але роки тренувань дали неймовірну точність і контроль.

«Чув, ніби з віком важче навчитися керувати дроном. Це маячня! Якщо хочеш — навчишся. Я почав літати ще до навчань у “Вікторі Дронс”».

Вдома на Олександра чекає родина — дружина та двоє дітей. Кажуть, що дуже скучили. А він відповідає просто:

«Краще трохи посумувати зараз, ніж потім тікати з рідного міста, якщо ворог підійде».

Фото 128 бригады.