На Дніпропетровщині відродили стародавні прикраси українських наречених

У 17-19 століттях українські наречені прикрашали своє вбрання весільним восковим віночком.

Але традиція цієї прикраси давно пішла у минуле. Збереглися лише рідкісні фотографії початку 20 століття.

Забуту прикрасу відродила відома майстриня, керівник Музею запорізького козака Микити Коржа Наталія Семенова.

Про те, що зрештою вийшло, вона розповіла:

«Цілий місяць працювали над створенням традиційних весільних воскових віночків для подарунку в музеї. З великою вдячністю до відданої праці Наталя Данильченко та Валентина Пшенічнікова вкладали свою любов у кожну квіточки, листочок, бруньку.

Це фото демонструє  зразок традиційних воскових віночків — автентичних українських весільних головних уборів, які зараз переживають справжнє відродження.

​Вироби виконані у чисто білому кольорі, що символізує чистоту та святковість.

​Віночки мають високу передню частину, густо декоровану квітами різного розміру. Використано техніку багатошаровості, що створює ефект об’єму.

Створені ​восковиці (дротики з воском)  ("бурульки", "сльози", "перлинки"), які є візитівкою воскового вінка.

​Вощені паперові квіти показують диво природності.

​ Доповнений напівпрозорими та ажурними листочками, які надають композиції легкості.

​З боків спускаються гнучкі "вусики", "кучері", "берізки" або гілочки з дрібними квітами та восковими краплями, що гарно обрамляють обличчя.

​Це кропітка ручна робота. Кожен елемент (квітка, листок, воскова крапля) закріплюється на  дротяному каркасі, який потім обмотується тейпстрічкою. Специфічний блиск та текстура вказують на те, що деталі були занурені в розплавлений парафін або віск для фіксації та надання їм "порцелянового" вигляду.

​Традиційно в Україні такі вінки вважалися оберегами. Після весілля їх часто зберігали під склом в іконах як сімейну реліквію.

Божого благословення і творчого натхнення!».

Фото Наталії Семенової.