«Ми не могли залишити людей сам на сам із війною»: історія поліцейського з Дніпропетровщини, який повернувся на службу після поранення

З липня 2021 року Олександр Безрідний очолює сектор превенції відділення поліції № 7 Кам’янського районного управління поліції. Під його керівництвом працюють дільничні офіцери поліції, які називають його не лише керівником, а й старшим товаришем, який завжди підтримає, підкаже та першим стане до роботи.

Щоденні виїзди на виклики, спілкування з громадянами, вирішення конфліктів, турбота про безпеку мешканців – усе це давно стало частиною його життя. Люди знають Олександра як відкритого та справедливого поліцейського, тому нерідко звертаються до нього не лише за допомогою, а й за порадою.

Сьогодні Олександр ділиться з нами спогадами про один із найскладніших періодів його служби на Херсонщині.

На початку 2023 року у складі зведеного загону поліції Дніпропетровщини поліцейський вирушив у деокуповані населені пункти Херсонської області. У Бериславському районі вони несли службу на блокпостах, доставляли гуманітарну допомогу, забезпечували евакуацію населення та залишалися поруч із людьми навіть тоді, коли селище щодня здригалося від вибухів.

Обстріли майже не припинялися. Артилерія, РСЗВ, авіабомби. Спочатку ворог бив по військових, поліцейських, медиках, рятувальниках. Потім почав просто знищувати все навколо, - згадує Олександр.

Та найбільше поліцейського вражали не руйнування, а людські долі. Він згадує літніх людей, які не хотіли залишати свої домівки, хоча навколо вже було небезпечно. Пам’ятає очі людей, які сідали до евакуаційного транспорту з кількома сумками в руках.

«У тих сумках було все їхнє життя. Дивишся на це і розумієш, наскільки боляче людям залишати рідний дім. Серце стискалося щодня, але ми не мали права показувати свої емоції. Люди чекали від нас підтримки», - розповідає Олександр.

Одного разу авіабомба впала на територію місцевої школи.

«Дітей там не було, але саме тоді я особливо гостро відчув, що війна намагається забрати майбутнє», - з сумом згадує поліцейський.

Найнапруженішими були моменти роздачі гуманітарної допомоги та ліків. Правоохоронець каже, що коли починався обстріл, найбільше хвилювалися за людей. Хотілося встигнути допомогти кожному.

З часом багато місцевих жителів стали для поліцейських майже рідними. Один із чоловіків допомагав ремонтувати автомобілі, інший - знаходити безпечні шляхи там, де навколо вже були заміновані території. Були й ті, хто до останнього відмовлявся евакуюватися, вірячи, що зможуть перечекати небезпеку вдома.

«Ми знали багатьох по іменах. Переживали за них, як за своїх близьких» - розповідає Олександр.

Особливе місце в спогадах поліцейського займають і тварини, яких доводилося рятувати нарівні з людьми. Під час розбору завалів після чергового обстрілу правоохоронці почули дивний звук. Під уламками будинку вони знайшли великого собаку. Чотирилапий залишився жити поруч із поліцейськими. Іншого разу кішка буквально привела правоохоронців до своїх кошенят, захованих у кущах неподалік дороги. Усю пухнасту родину поліцейські забрали жити до себе.

Поліцейський розповідає, що попри щоденну небезпеку, серед вибухів та руйнувань люди продовжували жити, підтримувати одне одного та вірити в краще. Селище знаходилось на березі річки і майже в кожній родині були рибалки.

«І в мене тоді була одна маленька мрія – хоча б декілька годин просто посидіти на березі з вудкою разом з місцевими та дивитися, як сонце ховається за обрієм, а навколо панує тиша» - ділиться мріями поліцейський.

На жаль, це бажання залишилося нездійсненним. Під час одного з чергувань ворожий БПЛА типу «Ланцет» влучив у блокпост. Вибухова хвиля відкинула його на кілька метрів. Майже нічого не чуючи, він підвівся та кинувся шукати побратима. На щастя, той був живий. Попереду у Олександра були лікарні, лікування та реабілітація. Але найголовніше – нині поліцейський пройшов цей складний період та зміг повернутися до служби.

Навіть після тривалого лікування та реабілітації Олександр не залишив службу, а продовжує працювати заради безпеки громадян, доводячи власним прикладом, що служба поліцейського вимірюється не званням чи нагородами, а готовністю залишатися поруч із людьми у найскладніші моменти їхнього життя.

За мужність та відданість службі Олександр Безрідний нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». Та найціннішою нагородою для нього залишаються врятовані життя та вдячність людей.