Від вечорниць до післявесільних обрядів: у Дніпрі провели лекцію про весільні традиції українців

У Дніпрі пройшла лекція про українські весільні традиції XIX — початку XX століття. Учасники дізналися, як відбувалися сватання, готували коровай, проводили весільні обряди та які значення вони мали.

Захід організували у «Хартія Хаб» за участі Комунального закладу «Музей спротиву Голодомору» Дніпровської міськради. Під час лекції говорили про традиції різних регіонів України, їхню символіку та спроби радянської влади витіснити українські звичаї.

«Ми розповідаємо про українське весілля, руйнуємо міфи та показуємо, як радянська система знищувала наші традиції. Навіть у страшні часи люди прагнули створювати сім’ї та зберігали свою культуру. Наприклад, під час Голодомору одна жінка продовжила вишивати весільний рушник, хоча її наречений помер у 1933 році. На рушнику були голубки, кетяги калини, листя винограду та слова про любов. Наш обов’язок — розповідати про такі історії, нагадувати про українську культуру та допомагати відновлювати й популяризувати нашу спадщину», — каже в. о. директора Комунального закладу «Музей спротиву Голодомору» Дніпровської міськради Азад Мамедов.

Лекторка Альвіна Блаженко розповіла про різні етапи традиційного весілля — від знайомства молодих і сватання до вінчання, весільного поїзда та післявесільних обрядів. Учасники також змогли долучитися до невеликої імпровізації, спробувавши себе в ролях сватів, молодих і молодиць.

«Кожен весільний обряд мав своє значення. Наприклад, для випікання короваю запрошували жінок, які щасливо жили у шлюбі. В окремих місцевостях його пекли не круглим, а квадратним. Сьогодні учасники також зможуть скуштувати коровай, який я вперше спекла спеціально для цієї зустрічі.

Весілля було важливим переходом у житті людини. Особливо для жінки, яка прощалася зі своєю дівочою громадою та ставала частиною нової родини. Тому кожна деталь — від оберегів до побажань молодятам — мала символічне значення», — розповіла лекторка Комунального закладу «Музей спротиву Голодомору» Дніпровської міськради Альвіна Блаженко.

Окрему увагу під час лекції приділили весільним звичаям Полісся, Гуцульщини та Наддніпрянщини, обрядовим пісням та символіці весільного вбрання. Також говорили про те, як під час Голодомору українці втрачали родинні реліквії, а радянська влада намагалася замінити традиційні обряди так званими червоними весіллями.