На Днепропетровщине восемь семей живут в ветхом общежитии без коммуникаций

Із шестимісячним сином на руках Юлія обережно піднімається сходами. До перил не торкається - можуть обвалитись.

А коли дістається свого четвертого поверху, з тривогою поглядає уже на стелю.

Юлія Литвяк, мешканка гуртожитку:

- Очень страшно ходить, бо каждый день ожидаешь: упадёт оно на голову или не упадёт?

З усіх благ цивілізації у гуртожитку лише газ та світло. Опалення вмикають рідко. Води немає.

- Обрезали воду холодную!

Жити в таких умовах з дитиною неможливо, бідкається жінка. Її сусіди кажуть: вночі чують, як тріщать стіни. Через просідання фундаменту в деяких кімнатах уже не зачиняються вікна.

Тетяна Гапотій, мешканка гуртожитку:

- Перекошені рами, понімаєте? І я їх позабивала, бо відкриваються. Подивіться - осё, гниле!

Ще кілька років тому спеціальна комісія визнала: будинок потребує термінового капітального ремонту.

Наталія Грищенко, кореспондент:

- Вікна розбиті, комунікації розтрощені. Навіть стіни розвалюється на очах. Ось ці цегляні руїни, наприклад, утворилися лише за місяць.

Зараз тут мешкають вісім родин. Тридцять вже вибралися. Хто до родичів, хто - на зйомні квартири. Те, що пропонує місцева влада як альтернативне житло, підійшло одиницям. Тетяна Гапотій показує забиті фанерою вікна. До цієї кімнати в іншому розтрощеному гуртожитку її хотіли переселити.

- Вот это, что мне предлагали жильё, оно шило на мыло! Шо там таке жильё, шо тут предлагают!

У мерії розводять руками: кажуть, іншого вільного житла у місті немає.

Віталій Федоренко, міський голова Вольногорська:

- Да, оно требует ремонта. И мы этот ремонт готовы сделать. Но при условии, что они туда переезжают! То есть сделать ремонт, чтобы оно простаивало, мы ж тоже не можем тратить деньги!

Люди обіцянкам не вірять. І кажуть: переселятись будуть лише у відремонтоване житло. Протистояння триває вже два роки. На компроміс жодна зі сторін не йде.