«Касир Князєва» розповів, як зловив на хабарі $200 тисяч заступника голови ДніпроОВА Орлова

Колишній перший заступник голови ДніпроОВА публічно висловився, про хабар у $200 тис.

Цього тижня у програмі @BIHUSinfo дала інтерв’ю Денису Бігусу людина, яку можна назвати «касиром» ексголови Верховного Суду Всеволода Князєва.

Олексій також є заявником по кримінальній справі колишнього першого заступника начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації (ДніпроОВА) Орлова Володимира Володимировича. Орлов відреагував у Facebook.

Ось, про що йшлося у передостанньому епізоді цього інтерв’ю (з 53:50 по 01:03:25):

«Денис Бігус:

– От ще історія: про Орлова. Це – люстрований-недолюстрований персонаж з митниці. Він побув в прокуратурі, побув в АРМА.

Через кримінальну справу з’їхав з посади заступника голови Дніпровської обладміністрації: за прохання надати 200.000 доларів США за виділення приватному товариству 19 га лісу у довгострокове користування. Наприкінці травня 2024-го року посадовець повідомив про погодження рішення та готовність підписати документи про передачу землі. А грошей він так і не отримав, оскільки його прямо перед цим звільнили, але справа все одно є. <

Що за історія з Орловим? Давай вже про це!

Співрозмовник Олексій:

– Орлов. Цікава історія.

Познайомилися ми у 12-му році. Він був начальником митниці Сум. Одним з лідерів молодої Партії регіонів. Це було Партії регіонів молоде, типу, покоління. Чуваку 30 з чимось років – він уже генерал, ніби у нього все ох*нно.

Знову ж таки, ілюстрація: коли потрапив на День митниці з ними в одну компанію, тобто я один був там цивільний, вони були всі митники, їх було 10 людей. Рахунок за вечерю був 11.000 євро, і вони билися, хто заплатить. Розумієш?

Помічники їхні бігали до офіціантів, типу, рахунок сюди, іншій каже: «Ні, сюди, на 100 євро більше буде».

Ну, не те що «жир капав» – жир кусками відпадав, реально.

Ці пацани, яким було там по 30 з чимось, вони були начальниками митниць, хто – львівської, хто – кримської митниці (Володимир Орлов – Сумської – ред.).

Потім, у 13-му році його спіймали на «крисятництві» (крадіжці у своєму колі – ред.). Він був начальником Сумської митниці. Я так розумію, якісь нафтопроводи підземними трубами дизель з Рашки ганяли. І він там десь «в’їхав у штангу». Ну, взяв – багато, а заніс – мало.

Донецькі як донецькі: «Все, криса!», і його вигнали.

Все: чорна мітка на роботу (на державну службу – ред.). А пацан ніколи ніде не працював. Він усе життя на митниці, розумієш? І опинився «за бортом»…

І він у 13-му році приходить до мене.

А в мене така риса: я з людиною дружу і коли він на посаді, якщо він нормальний, і без посади. Я, ну, єдиний, хто його не покинув, реально. Хоча мені всі говорили: «Відійди від нього». Кажу: «Ну, там двоє діток, і борщ смачний він варить». Реально, ну, хороший хлопець був.

Я його знайомлю з Герасимюком Колєю. Коля – замголови виконавчої служби України (Герасимюк Микола Володимирович. 2012-2014 роки – заступник голови Державної виконавчої служби України, у 2014 році – прокурор м. Києва, перший заступник Генерального прокурора. З квітня 2023-го – у розшуку МВС за привласнення, розтрату майна та службове підроблення – ред.).

Він (Микола Герасимюк – ред.) бере до себе (Володимира Орлова – ред.) помічником, радником, хоч якось, аби знову.

У нього була мета: усе життя залишатися на держслужбі, за будь-якої влади.

Майдан. Коля йде на Майдан роздавати повістки людям і оголошує рішення суду, як замголови служби, що «Ви тут зібралися незаконно. Розійтися!».

Янукович тікає. А Коля стає прокурором міста Києва.

Тобто, пів року тому він ходив розганяти Майдан, і через пів року, менше, він стає прокурором міста Києва.

Орлов стає заступником прокурора міста Києва (насправді, Орлов стає заступником начальника управління правозахисної діяльності‚ протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Прокуратури міста Києва – ред.). Тобто, людина, яка від Януковича, з Партії регіонів, начальник митниці, не однієї… Щоб ти розумів цинізм, б*, зашкалював, взагалі просто зашкалював!

Потім Коля стає першим заступником Генпрокурора України. Уявляєш масштаб? Я кажу: «Коля, а як?». Коля каже: «Моя посада вирішувалася у місті Львові, і потрібно було, щоб зателефонували відомому депутату, і він сказав, щоб мене пропустили». Я кажу: «Як ти вирішив питання?». Каже: «Мій друг, олігарх росії, попросив президента Федерації боксу москви подзвонити до міста Львова (це 14-й рік), і мене порекомендувати. І мене порекомендували відомому народному депутату, який тоді займався всіма кадровими питаннями в Генеральній прокуратурі». Я не пам’ятаю прізвища просто. Ну, дуже відоме. …

Коротше, Коля став першим заступником Генпрокурора завдяки дзвінку з москви. Це він розповідав не раз. А Орлов став Транспортним прокурором України.

Тобто людина з освітою, б*, вісім класів с Луганська.

Спілкування перервалося. Що з одним, що з другим. Люди «улетіли в космос», все у них чудово: машини, дачі, квартири, котеджі, чартери. Ну, ось ми з ним і не спілкувалися.

Потім почалася війна, я пішов служити і дізнаюся, що Орлов – перший заступник губернатора Дніпропетровської області. Прикордонної області друга особа! Я був здивований, потім не здивований. Ось.

І якось повертаюся з Торецька, якраз їхав через Дніпро. І знайшов через знайомих його телефон. Дзвоню: «Привіт». Він: «О, привіт, братику. Ти де? Як, що?». Кажу: «А ось – піхота, кулеметник». Він такий: «О, взагалі чудово!». Повів у ресторан, нагодував, напоїв.

А наступна моя поїздка – звернулися хлопці, кажуть: «Слухай, у нас є база відпочинку під Дніпром (в лісі біля курортного села Піщанка Самарівського (колишнього Новомосковського) району Дніпропетровської області – ред.), і нам треба отримати землю офіційно. Ми подали пакет документів, ну, доростити територію, а нам завернули. Причому завернули, не сказавши «Ні», а просто треба щось там виправити. Ми пішли виправити, і кажуть: «Вам треба йти до Орлова виправляти».

Я кажу: «Я його знаю добре, у нас були раніше дружні стосунки. Поставлю питання».

Кажу: «Володя, а що це за історія?». Він такий: «Братику, (дослівно) ось ця золота ручка, тільки вона одна може підписати розпорядження про виділення землі. Тільки вона! А вони, дебіли б*, пішли по всіх. До мене – не приходили. І залякували, намагалися підкупити… Ця ручка – не підпише!».

Я кажу: «А що треба, щоб вона підписала?». Каже: «Дивися, типу, 150 – мені, 50 – тобі. Скажи їм 200, і все буде».

Я думаю: брате, що змінилося в цьому житті за стільки років? Ніх*ра не змінилося! Він міг би сказати: «Знаєш, давай я підпишу, а тобі нехай там …квартиру, четверо дітей у тебе».

Я поїхав шукати гроші. В НАБУ.

Прийшов, кажу: «Так і так, ось така ситуація». Ну, тобто чувак реально обіймає посаду, ходить, б*, з охороною. Вони кажуть: «Ти приколюєшься?». Я кажу: «Так». Написав заяву, відкрили провадження, далі вже все документувалося. Про «золоту ручку» постійно згадувалося.

Він то збирався із шефом ділитися, то не збирався ділитися, то «Ось, зараз підпишу, коли він поїде», то «Підпишу, коли він приїде». Коротше, пів року він морочив голову. Торгувався: тобі 50 багато, а мені – мало. Треш взагалі! Тобто, чувак просто – коли вже вирок буде, всі матеріали подивляться – він просто знущався: «Я можу! Тільки я!», ніби тільки у нього є повноваження підписувати.

«А як бабки?», кажу: «Як скажеш». – «Ну, як я буду готовий, привезеш, я потім підпишу». Я кажу: «Як скажеш».

І тут хе*ак – його звільняють.

Ось, і вийшло так, що злочин не здійснився з незалежних від нього причин. Але це злочин.

Бігус: – А чого він пів року тягнув?

Олексій: – Він боявся. Такий: «Відчуваю, тут крутиться, б*…».

Бігус: – Думаєшь, в нього це був единий підпис за 200 штук?

Олексій: – Денисе, слухай, він реально під себе підім’яв, б*, пів-Дніпра просто. Пів-Дніпра. Він реально як спрут там. Куди не зайдеш: чиї володіння? Карабаса-Барабаса. Він ресторани, готелі, фабрики».

Сам Володимир Орлов на своїй сторінці у Facebook написав, що Олексій – це шахрай і псевдозірка, і оприлюднив «ТОП-13 брехливих заяв Гончара (Торопа) в ефірі Bihus.Info про мене» (але з 12-ти пунктів), дослівно:

1. «Маю за плечима 8 класів у Луганську і все. Насправді – три вищі освіти. І наукові ступені – кандидат і доктор економічних наук від 2013 та 2022 років.

2. Був у команді молодих регіоналів. По факту – ніколи не мав відношення до цієї партії. Це легко перевірити.

3. Заробляв на перекачуванні нафти. Може мені від Гончара (Торопа) десь передалася його хронічна амнезія, але це щось з фантастики. До цього напрямку ніколи не мав жодного відношення.

4. Був заступником прокурора Києва. Не розумію, може Олексій хильнув для хоробрості перед ефіром, але така сторінка у моїй біографії відсутня. (Як повідомлялось вище, насправді, Орлов був заступником начальника управління правозахисної діяльності‚ протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Прокуратури міста Києва – ред.).

5. У далекому 2012-му ледь не дрався з колегами, аби оплатити рахунок у ресторані на 11 тис євро. «Товариш», схоже, відірваний від реальності, але і зараз наїсти на таку суму доволі непросто.

6. Власник ресторанів і підприємств у Дніпрі. Багато хто знає мене у цьому місті. Так, я там довго прожив, але нічого у власності не маю.

7. Ходив з охороною. Видно, уявно, бо такої ніколи не мав.

8. Все життя на держслужбі. Якби він уважніше читав довідку про мене, то знав би – у 2015-2019 не працював у держустановах і мав офіційний дохід. У той час як сам Гончар (Торопа) всім вішав локшину, що бізнесмен. Але жодного разу як підприємець не сплачував податки. Власне, як і не реєстрував ФОП чи компанію.

9. Згадує, що я його годував під час першої зустрічі у 2024-му. Але не зізнається, що просив у мене про допомогу війську. Автівку, тепловізор і багато іншого, що таки отримав.

10. Я попросив у нього 200 тис. за підпис про виділення землі – 150 для себе й 50 для нього. На суді зізнався, що ця сума була озвучена ним.

11. На записах розмов я постійно кажу про свою «золоту ручку». Мовляв, тільки вона може підписати розпорядження про виділення землі. Цей вираз існує тільки в уяві Гончара (Торопа).

12. Вішав мені корупційні ярлики. Під час розгляду моєї справи на питання судді, чи відомі йому такі факти про мені, відповів «ні».

Наостанок Орлов додав, що цей перелік можна продовжувати до безкінечності, а ще запитав, чи буде реакція правоохоронних органів на те, що «Гончар (Тороп) протягом години ефіру зізнається в злочинах, термін давності яких ще не сплив».

Наступне судове засідання у «справі Орлова» – №991/2142/25 призначено у Вищому антикорупційному суді на 08:00 06 жовтня 2025 року.